Green Blue Red

Міністерство охорони здоров’я України хоронить надії українців на здорове майбутнє!

PDFPrintE-mail

Міжнародним та українським організаціям, які працюють в сфері протидії туберкульозу

Міністерство охорони здоров’я України хоронить надії українців на здорове майбутнє!

«Українці проти туберкульозу» до Всесвітнього дня боротьби із туберкульозом, що відзначається 24 березня,  провели акцію прямої дії перед Міністерством охорони здоров’я України, на якій висунули вимоги до Міністерства охорони здоров’я та Кабінету Міністрів України.

Учасники акції також оприлюднили для підписання Декларацію об'єднаних зусиль та відданості справі боротьби проти епідемії туберкульозу в Україні.

Шановні колеги!

24 березня весь світ відзначає Всесвітній день боротьби із туберкульозом – хворобою, яка щодня забирає тисячі життів у всьому світі. Кабінет Міністрів України та Міністерство охорони здоров'я України також відзначили цей день, радісно звітуючи про зниження захворюваності на традиційну форму туберкульозу на чергову долю відсотку.

В той же час українські високопосадовці забувають сказати, що в Україні стрімко зростає захворюваність на особливо небезпечні форми туберкульозу  - з широкою лікарською стійкістю і мультирезистентного.

Між тим Україна займає друге місце у світі за поширеністю туберкульозу з широкою лікарською стійкістю і входить до країн з найвищим показником мультирезистентного туберкульозу.

В Україні щодня 11 наших невилікуваних співвітчизників помирають від туберкульозу. За ці смерті українських громадян персональну відповідальність несуть керівники Кабінету Міністрів України та Міністерства охорони здоров’я України.

За розрахунками WHO (2017) в Україні  середній розрахунковий показник захворюваності дітей дорівнює  37,4 на 100 тис. або 2 500 дітей, тобто в 4,5 рази перевищує офіційний показник.  Слід зазначити (для порівняння), що в економічно благополучних країнах випадки туберкульозу у дітей серед корінного населення цих країн взагалі поодинокі [Tuberculosis surveillanceand and monitoring in Europe, WHO. 2017. 162 p.]

Вже розпочався третій рік поспіль, як Україна безуспішно намагається здолати туберкульоз, не маючи передбаченої законодавством України  Національної програми боротьби із цим захворюванням.

Ще у 2016 році завершила свою дію попередня протитуберкульозна програма - Загальнодержавна цільова соціальна програма протидії захворюванню на туберкульоз на 2012 -2016 роки.

Проте, Міністерство охорони здоров’я не спромоглося, починаючи з кінця 2016 року, розробити та забезпечити затвердження нової Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на наступні роки.

Більше двох років країна жила без державного дороговказу по подоланню епідемії туберкульозу, коли регіони України на свій розсуд і розуміння боролися із недугою.

В умовах наростаючої епідемії туберкульозу із широкою лікарською стійкістю, країні потрібен чіткий, професійний і, головне,  якісний дороговказ для боротьби з туберкульозом у вигляді Національної програми протидії туберкульозу.

Проте, якість розробленої Міністерством охорони здоров’я України і наданої Кабінетом Міністрів України до Парламенту України програми безпрецедентно низька. А зараз розробники програми мають намір перекласти відповідальність за прийняття Закону з вкрай низькою якістю програми на Верховну Раду України.

Запропонована у 2019 році Кабінетом Міністрів України до затвердження Верховною Радою України Національна програма боротьби із туберкульозом мала початися ще з минулого 2018 року. Тому затвердження її Законом України в 2019 році в запропонованому вигляді, із заходами та фінансуванням, закладеними для виконання у 2018 році, втрачає сенс.

Крім того запропонована Програма ґрунтується на статистичних показниках захворюваності на туберкульоз 2016 року, тобто показниках трирічної давності, що є неприйнятним для такого документу.

Також має місце спотворення статистичних даних, які лягають в основу фінансових і програмних розрахунків запропонованого проекту Загальнодержавної програми.

Про безпрецедентну за всі роки епідемії туберкульозу в Україні  недосконалість  програми і відсутність політичної волі в першу чергу свідчить зміст розділу, який безпідставно названий «Рішучі політичні заходи та системи підтримки (системна підтримка та реформа надання послуг)».

Не враховане обов’язкове віднесення до категорії захищених статей Державного бюджету України, що стосуються Загальнодержавної програми.

Програма не передбачає виконання обіцянки МОЗ України та Уряду залишати фінансові кошти, зекономлені від скорочення ліжкового фонду, в розпорядженні протитуберкульозних закладів, для забезпечення інфекційного контролю, проведення ремонтних робіт, підвищення окладів, вдосконалення лікувальної та лабораторної бази.

Відсутня розгорнута стратегія інфекційного контролю на виконання ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Проігнороване обов’язкове забезпечення пацієнта  за кошти Державного бюджету симптоматичними препаратами для захисту від невідворотних побічних реакцій з боку печінки, слуху, зору, нервової системи таке інше в результаті застосування токсичних протитуберкульозних препаратів у «підході, орієнтованому на пацієнта».

Не враховані рекомендації ВООЗ щодо поєднаної патології туберкульоз – діабет.

Проігноровані роль і місце Червоного Хреста України, медичні сестри якого фахово і якісно  супроводжували хворих на туберкульоз в тому числі на дому у хворих, і  який навіть при відсутності державного фінансування залишається потужним партнером держави.

Проігнороване реформування державної політики у сфері протидії туберкульозу на основі багатовідомчого та багатосекторального підходу.

Відсутня стратегія боротьби із захворюваністю і смертністю щодо дитячого туберкульозу.

Не включене запровадження сталої системи виявлення,  профілактики і лікування діючих воїнів, що відстоюють незалежність України на Сході країни,  і тих, що звільнилися зі служби, а також внутрішніх переселенців.

Також рішучі політичні заходи мали б хоча б дотично привернути увагу  до необхідності:

- підвищення до 5 % від ВВП  за нормами ВООЗ на охорону здоров’я;

- введення обов’язкового державного  медичного страхування всього населення України.

Вперше за історію складання Програм майже трирічна праця МОЗ представляє з себе не більше ніж декларацію про наміри.

Проект загальнодержавної програми переповнений  маніфестантними  та декларативними визначеннями, (на кшталт «всебічне охоплення», «раціональне використання», «успішність зовнішнього контролю», «належний доступ»,  «всього комплексу послуг… у повному обсязі», «оптимізація … впливу програм» таке інше), які не конкретизовані у критеріях та індикаторах.

Адже якщо заклики і наміри не мають чітких індикаторів і критеріїв, вони ніколи не можуть бути виконані.

Фахівцями наших неурядових організацій був проведений детальний аналіз, по кожній статті і завданню  проекту Загальнодержавної програми, розробленої МОЗ України.

Пропозиції і зауваження щодо неможливості прийняття програми у наданому вигляді були направлені  до МОЗ України, Кабінету Міністрів України, Комітету Верховної Ради України, головам партій та фракцій Парламенту України,  народним депутатам Парламенту.

Маємо зазначити, що програма боротьби з туберкульозом як дороговказ для країни, має існувати і бути якісною. Тому наші неурядові організації протитуберкульозного напрямку вимагають від МОЗ і Кабінету Міністрів України термінового корегування програми і надання її в якісному вигляді для затвердження Законом України до вищого органу держави  - Верховної Ради України.

Всесвітній і Всеукраїнський день боротьби із туберкульозом  громадські організації, пацієнтські організації, лікарі, Вільна профспілка медичних працівників України, просто небайдужі до туберкульозної небезпеки громадяни  відзначили публічною акцією «Міністерство охорони здоров’я хоронить надії українців на здорове майбутнє!».

Акція прямої дії була проведена 22 березня 2019 року біля центрального входу до Міністерства охорони здоров’я України.

В ході акції відбулася театралізована дія, яка символічно і наочно ілюструє  майбутнє хворих на туберкульоз українців, яке для них готує Міністерство охорони здоров’я України.

Відбулося символічне вшанування пам’яті померлого з вини МОЗ України від туберкульозу українця.

Перед будівлею МОЗ України були встановлені медичні ноші - каталка з манекеном померлої від туберкульозу людини та труна для її поховання. Відбулося символічне вшанування пам’яті померлого з вини МОЗ України від туберкульозу українця. До труни померлого був покладений вінок із написом: «Від МОЗ України. Від У. Супрун» та встановлений банер з римованим написом: «Скільки ще скорботних трун нам чекати з У. Супрун».

Під час церемонії лунали Траурний марш Шопена та Сьома симфонія Бетховена «Алегретто».

Відкрив захід Віталій Руденко, голова Правління БО «Українці проти туберкульозу», який запропонував вшанувати  хвилиною мовчання пам’ять наших співвітчизників, які сьогодні вмирають від туберкульозу, а також пам’ять сотень тисяч українців, які вже померли через відсутність політичної волі і ефективних заходів з боку державних посадовців за час епідемії туберкульозу з 2005 року. Під час хвилини мовчання лунав набатний дзвін.

Віталій Руденко наголосив:

«Україна стрімко втрачає людський потенціал, в тому числі через недолугу державну політику в сфері охорони здоров’я.

Давайте подивимося разом не на декларовані, а на реальні результати роботи Міністерства охорони здоров’я України у напрямку протидії туберкульозу в Україні.

На мирній частині України 11 наших співвітчизників в день гинуть від туберкульозу! І це тільки офіційна статистика. За експертними оцінками ця цифра набагато вища.

Ось символ людини, з біркою, і номером 11 – діагноз: помер від туберкульозу. Хто винен в щоденних мирних смертях наших громадян?

Подивіться на цю будівлю, і чиновників, відповідальних за реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я,  які дивляться на нас із вікон міністерства. І Кабінет Міністрів України, який знаходиться від них через дорогу.

Ці чиновники мають ставати на коліна щодня перед усіма померлими від туберкульозу, перед їх сім’ями та рідними.

Або написати заяву і піти геть зі своїх кабінетів та надати можливість тим, хто може зробити реальні кроки у протидії туберкульозу».

Симптомом хвороби байдужості стало те, що до громадськості побоявся вийти для діалогу жоден функціонер міністерства.

Протитуберкульозні і пацієнтські неурядові організації України продовжують боротьбу за здоров’я співвітчизників. Розуміючи, що Україна стає токсичною зі своїм туберкульозом для країн Європи і демократичного світу,  звертаємося до міжнародної спільноти з закликом звернути увагу відреагувати на бездієвість і низьку ефективність роботи охорони здоров’я України, що не відповідає сучасним викликам туберкульозної небезпеки.

Співголова Коаліції організацій “Зупинимо туберкульоз разом”, член Національної спілки журналістів України Ігор Горбасенко

Голова правління БО «Українці проти туберкульозу» Віталій Руденко

Контактна інформація: sitchen@ukr.netsitchen194@gmail.com