Green Blue Red

Публічна акція: МОЗ хоронить надії українців на здорове майбутнє!

PDFPrintE-mail

22 березня 2019 року біля центрального входу до Міністерства охорони здоров’я України відбулася публічна акція «МОЗ хоронить надії українців на здорове майбутнє!», приурочена до Всеукраїнського та Всесвітнього дня боротьби із туберкульозом – 24 березня.

На заході зібралися представники спільноти людей, які постраждали від туберкульозу, громадські та профспілкові організації у сфері охорони здоров’я, лікарі, партнерські установи і організації, небайдужі до проблем хворих на туберкульоз українців.

В ході акції відбулася театралізована дія, яка символічно проілюструвала  майбутнє хворих на туберкульоз українців, яке для них готує Міністерство охорони здоров’я України.

Відбулося символічне вшанування пам’яті померлого з вини МОЗ України від туберкульозу українця. До труни був покладений вінок із написом: «Від МОЗ України. Від Уляни Супрун».

Від час церемонії лунали Траурний марш Шопена та Сьома симфонія Бетховена «Алегретто».

Відкрив захід Віталій Руденко, голова Правління БО «Українці проти туберкульозу», який запропонував вшанувати пам’ять наших співвітчизників, які сьогодні вмирають від туберкульозу, а також пам’ять сотень тисяч українців, які вже померли через відсутність політичної волі і ефективних заходів з боку державних посадовців за час епідемії туберкульозу з 2005 року.

Віталій Руденко наголосив:

«Україна стрімко втрачає людський потенціал, в тому числі через недолугу державну політику в сфері охорони здоров’я.

Давайте подивимося разом не на декларовані, а на реальні результати роботи Міністерства охорони здоров’я України у напрямку протидії туберкульозу в Україні.

Давайте замислимося тільки над такою цифрою: щодня 11 українців помирають від туберкульозу!

На мирній частині України 11 наших співвітчизників в день гинуть від туберкульозу! І це тільки офіційна статистика. За експертними оцінками ця цифра набагато вища.

Ось символ людини, з біркою, і номером 11 – діагноз: помер від туберкульозу. Хто винен в щоденних мирних смертях наших громадян?

Подивіться на цю будівлю, і чиновників, відповідальних за реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я. І Кабінет Міністрів України, який знаходиться від них через дорогу.

Ці чиновники мають ставати на коліна щодня перед усіма померлими від туберкульозу, перед їх сім’ями та рідними.

Або написати заяву та піти геть зі своїх кабінетів та надати можливість тим, хто може зробити реальні кроки у протидії туберкульозу».

Також перед присутніми виступили:

Олена Федоровська, засновник та член Правління Всеукраїнської асоціації людей, які перехворіли на туберкульоз «Сильніші за ТБ»;

Олег Панасенко, голова Вільної профспілки медичних працівників України;

Валентина Юрчишина, ГО «Асоціація допомоги інвалідам та пацієнтам з хронічними лімфопроліферативними захворюваннями»;

Ігор Горбасенко, співголова Коаліції організацій «Зупинимо туберкульоз разом».

Кабінет Міністрів України більше двох років не в змозі розробити дієвий дороговказ для боротьби із туберкульозом для України. Ці роки країна живе без Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз. В Україні відсутня Стратегія реформування протитуберкульозної галузі.

Ігор Горбасенко зазначив:

«Перед тим, як розмовляти про туберкульоз, хочу навести інформацію про смерті дітей від кору у березні: у 4-х діток, серед яких дітки одного року життя, стався коревий енцефаліт. Це взагалі не вкладається в розуміння. І що робить МОЗ проти епідемій? Подивіться на плакат: “Скільки ще скорботних трун будем мати з У. Супрун?”.

А тепер про туберкульоз.

Вперше за історію складання Програм майже трирічна праця МОЗ представляє з себе не більше ніж декларацію про наміри.

Проект загальнодержавної програми переповнений  маніфестантними  та декларативними визначеннями, (на кшталт «всебічне охоплення», «раціональне використання», «успішність зовнішнього контролю», «належний доступ»,  «всього комплексу послуг… у повному обсязі», «оптимізація … впливу програм» таке інше), які не конкретизовані у критеріях та індикаторах.

Адже якщо заклики і наміри не мають чітких індикаторів і критеріїв, вони ніколи не можуть бути виконані.

Ця недолуга програма  повинна бути терміново доопрацьована і повторно надана на розгляд Верховній Раді України тому що є аморальним з боку Кабінету Міністрів України і МОЗ України перекладати відповідальність за прийняття вкрай неякісної Програми на український Парламент.»

Регіони країни чекають ефективного керування, а не руйнування галузі.

В той час, як в умовах стрімкого розповсюдження смертоносного туберкульозу з широкою стійкістю до ліків:

- щодня 11 українців помирають від туберкульозу;

- Україна стає токсичною для країн Європи, тому що наша країна на другому місці у світі за поширеністю туберкульозу з широкою лікарською стійкістю і входить до п’ятірки країн світу з найвищим показником мультирезистентного туберкульозу;

- неефективна державна політика та, здебільшого, хаотичне скорочення кількості протитуберкульозних лікувальних закладів вже призвели до збільшення рівня захворюваності українських дітей (домашній туберкульоз). Так, за даними ВООЗ, показник захворюваності дітей в Україні в 4,5 разів перевищує офіційний показник, і дорівнює майже половину від офіційно задекларованої МОЗ України захворюваності серед дорослих;

- офіційна статистика МОЗ, яка повинна лягати в основу планів і розрахунків, вже давно не відповідає дійсності, МОЗ не приймає ефективних заходів для виявлення реального резервуару хворих на туберкульоз. За даними ВООЗ недовиявлення складає більш ніж 20%, за експертними даними - до 30%.

МОЗ звітує про зниження захворюваності на туберкульоз за результатами виконання попередньої програми на 9%, в той час як Рахункова палата України встановила, що майже 82% заходів цієї програми, на яку витрачено понад 3,2 млрд. грн, реалізовано частково або не виконані взагалі.

Тобто, чим більше вкладаємо коштів і менше виконуємо профінансовані плани, тим краще показники!?

- Проблему із резистентністю до ліків можна вирішити шляхом застосування новітніх світових розробок – препаратів бедаквілін і деламанід. Але державні органи з 2014 року не приклали жодних ефективних зусиль для забезпечення регіонів України за державний кошт цими ліками. Хворі на туберкульоз завозили рятівний бедаквілін із суміжних країн за ціною до 2000 доларів США за курс лікування.

- До сих пір позитивні результати лікування ТБ із широкою лікарською стійкістю без бедаквіліну і деламаніду (за даними МОЗ) не перевищують 80%. За експертними даними – не перевищують 60%. Ці невилікувані люди, наші українці, приречені на загибель.

- Майже всі ліки для лікування туберкульозу токсичні – мають побічні реакції з боку печінки, слуху, зору, нервової системи таке інше. Непереносимість побічних реакцій і є однією із основних причин відриву хворих від лікування і, як наслідок, поширення резервуару інфекції серед населення. Проте, хворі вимушені продовжувати купувати симптоматичні ліки для зменшення побічних реакцій за свій кошт.

- Стрімко (більше ніж удвічі) зріс рівень захворюваності серед працівників протитуберкульозних лікувальних закладів.

- Верхом безвідповідальності органів державної влади – МОЗ і КМУ – є вкрай недосконалий проект нової Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2018-2021 роки, який наданий до Верховної Ради України лише у 2019 році, який, крім численних похибок, заснований на даних 2016 року і включає заходи 2018 року, які не вправі фінансуватись у 2019 році. Такий Проект повинен бути негайно доопрацьований з врахуванням реалій сьогодення. МОЗ і КМУ як розробники  не мають права перекладати відповідальність за якість Закону як державного дороговказу на Верховну Раду України!

Хто відповість за численні смерті співвітчизників через відсутність політичної волі і ефективної державної політики протидії туберкульозу, хаотичне скорочення спеціалізованих лікувальних закладів при відсутності досконалої системи амбулаторного лікування, орієнтованої на потреби пацієнта, та через відсутність повного забезпечення українських хворих сучасними ліками за державний кошт?

Учасники акції оприлюднили для підписання Декларацію об'єднаних зусиль та відданості справі боротьби проти епідемії туберкульозу в Україні:

ДЕКЛАРАЦІЯ

об'єднаних зусиль та відданості справі боротьби проти епідемії туберкульозу в Україні

Туберкульоз для народу України – непереборна медична та соціальна проблема!

За 24 роки, що минули від часу оголошення епідемії, в країні не відбулося суттєвих зрушень у боротьбі з цим захворюванням.

Кабінет Міністрів понад два роки не в змозі розробити дієвий дороговказ для боротьби з туберкульозом в Україні. Ці роки країна живе без Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз.

Регіони країни чекають ефективного керування, а не руйнування галузі.

Сьогодні, в умовах стрімкого розповсюдження смертоносного туберкульозу з широкою стійкістю до ліків:

- щодня 11 українців помирають від туберкульозу;

- Україна стає токсичною для країн Європи, тому що наша країна посідає друге місці у світі за поширеністю туберкульозу з широкою лікарською стійкістю і входить до п’ятірки країн світу з найвищим показником мультирезистентного туберкульозу;

- неефективна державна політика та, здебільшого, хаотичне скорочення кількості протитуберкульозних лікувальних закладів вже призвели до збільшення рівня захворюваності українських дітей (домашній туберкульоз). Так, за даними ВООЗ, показник захворюваності дітей в Україні в 4,5 разів перевищує офіційний показник, і дорівнює майже половину від офіційно задекларованої МОЗ України захворюваності серед дорослих;

- офіційна статистика МОЗ, яка повинна лягти в основу планів і розрахунків, вже давно не відповідає дійсності, МОЗ не здійснює ефективних заходів для виявлення реального резервуару хворих на туберкульоз. За даними ВООЗ недовиявлення складає понад 20%, а  за експертними даними - до 30%.

МОЗ звітує в проекті нової Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2018 – 2021 роки про зниження рівня захворюваності на туберкульоз за результатами виконання попередньої програми на 9%, в той час як Рахункова палата України встановила, що майже 82% заходів цієї Програми, на яку витрачено понад 3,2 млрд. грн, реалізовано частково або не виконані взагалі.

Тобто, чим більше вкладаємо коштів і менше виконуємо профінансовані плани, тим краще показники!?

- Проблему з резистентністю до ліків можна вирішити шляхом застосування новітніх світових розробок – препаратів бедаквілін і деламанід. Але державні органи з 2014 року не приклали жодних ефективних зусиль для забезпечення регіонів України за державний кошт цими ліками. Хворі на туберкульоз були змушені завозити рятівний бедаквілін з інших країн за ціною до 2000 доларів США за курс лікування.

- До сих пір позитивні результати лікування ТБ із широкою лікарською стійкістю без бедаквіліну і деламаніду (за даними МОЗ) не перевищують 80%, а за експертними даними – не перевищують 60%. Ці невилікувані ці пацієнти приречені на загибель.

- Майже всі ліки для лікування туберкульозу токсичні, тобто мають побічні реакції з боку печінки, слуху, зору, нервової системи таке інше. Непереносимість побічних реакцій і є однією з основних причин відриву хворих від лікування і, як наслідок, поширення резервуару інфекції серед населення. Проте, хворі вимушені продовжувати купувати симптоматичні ліки для зменшення побічних реакцій за свій кошт.

- Стрімко (більше ніж удвічі) зріс рівень захворюваності серед працівників протитуберкульозних лікувальних закладів.

- Верхом безвідповідальності органів державної влади є вкрай недосконалий проект нової Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2018-2021 роки, який наданий до Верховної Ради України лише у 2019 році, який, крім численних похибок, заснований на даних 2016 року і включає заходи 2018 року, які не вправі фінансуватись у 2019 році. Такий Проект повинен бути негайно доопрацьований з врахуванням реалій сьогодення. Кабінет Міністрів України як розробник не має права перекладати відповідальність за неякісно підготовлений Закон на Верховну Раду України!

Хто відповість за численні смерті співвітчизників через відсутність політичної волі і ефективної державної політики протидії туберкульозу, хаотичне скорочення спеціалізованих лікувальних закладів при відсутності досконалої системи амбулаторного лікування, орієнтованої на потреби пацієнта, та через відсутність повного забезпечення українських хворих сучасними ліками за державний кошт?

Зазначені та багато інших фактів свідчать про те, що Кабінет Міністрів України провалив боротьбу зі зростаючою епідемією особливо небезпечних форм туберкульозу в країні.

Туберкульоз – особливо небезпечна інфекційна соціальна хвороба, тобто її чинники мають політичні, соціальні, економічні, культурні тощо коріння, а наслідки негативно впливають на стан здоров’я і якість життя населення, несуть в собі загрозу економіці і національній безпеці нашої держави.

Головними з проблем, що сприяють поширенню туберкульозу та утворюють групи ризику є:  занепад економіки, соціальна дезадаптованість,  збіднілість, неякісне і незбалансоване харчування та незадовільні життєво-побутові умови значних прошарків населення, масове безробіття,  внутрішня і неконтрольована зовнішня міграція, криміналізація суспільства, занепад системи соціального захисту та забезпечення,  занепад системи охорони здоров‘я.

З огляду на те, що ці проблеми в Україні не знаходять свого вирішення тривалий час, надзвичайно сумнівним виглядає оприлюднене МОЗ України твердження, що в Україні помітно знижуються показники захворюваності на туберкульоз: кількість нових випадків та рецидивів туберкульозу у 2018 р. зменшилася на 13,9%, порівняно з 2014 р.

За цих умов ми, представники різних верств українського суспільства, вважаємо, що існуюча державна політика в сфері боротьби з туберкульозом потребує значних змін, які, в першу чергу, мають включати високу політичну прихильність Уряду України до боротьби з туберкульозом.

Підписуючи цю Декларацію, ми віддаємо свій голос за здорове майбутнє України, вільне від туберкульозу, чим засвідчуємо своє розуміння необхідності об'єднання зусиль у подоланні туберкульозу та заявляємо про свою відданість справі боротьби проти його епідемії в нашій країні.

Для довідки:

Туберкульоз продовжує залишатися для народу України складною і не перебореною медичною та соціальною проблемою. За 24 роки, що минули від часу оголошення епідемії, в Україні тільки погіршується у зв’язку із стрімким поширенням в Україні майже невиліковного туберкульозу із широкою лікарською стійкістю.

Боротьба з туберкульозом є предметом міжнародних зобов’язань України в частині виконання положень Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Україна є активним членом ВООЗ, яка в 2015 р. схвалила глобальну стратегію «Покласти край ТБ» та план дій щодо боротьби з туберкульозом для Європейського регіону на 2016—2020 роки.

На жаль, питання протидії туберкульозу в Україні не було і не є пріоритетним напрямом державної політики в сфері охорони здоров’я і соціального розвитку, не дивлячись на міжнародні зобов’язання.

Як і раніше, туберкульоз в Україні являє собою серйозну проблему для системи охорони здоров’я. Особливий тягар становить значна поширеність випадків хвороби з множинною лікарською стійкістю серед нових та раніше лікованих випадків туберкульозу.

З 2014 р. Україна вперше ввійшла до п’ятірки країн світу з найвищим показником мультирезистентного туберкульозу та обіймає друге місце в світі по поширенню туберкульозу із широкою лікарською стійкістю. Щодня від цієї хвороби в Україні помирають 11 наших співвітчизників!

Розрахункова захворюваність на туберкульоз ще у 2017 р. становила 84 на 100 тис. населення, проте, за статистичними даними, захворюваність на туберкульоз вже становить 63,9 на 100 тис. населення. Таким чином, в Україні щороку своєчасно не виявляють 23,9 % випадків захворювання, що є рушієм подальшого його поширення серед населення нашої країни поряд з випадками невдалого лікування.

Поточний показник поширеності активного туберкульозу становить 76,6 на 100 тис. населення, що майже у три рази перевищує показник цільових завдань, визначених глобальним планом дій «Зупинити туберкульоз».

Станом на 01.01.2017 рік під медичним наглядом у закладах охорони здоров’я перебувало 34 966 хворих на туберкульоз.

Висока поширеність випадків МРТБ значною мірою обумовлено дефіцитом у забезпеченні протитуберкульозними препаратами для хворих на туберкульоз, недостатнім безпосереднім контролем за лікуванням, недосконалістю системи соціально-психологічної підтримки хворих під час лікування та управління побічними реакціями на протитуберкульозні препарати.

За даними ВООЗ в Україні середній розрахунковий показник захворюваності дітей на туберкульоз дорівнює 37,4 на 100 тис., або 2500 дітей. Тобто, в 4,5 рази перевищує офіційний показник.

В той час як в економічно благополучних країнах випадки ТБ у дітей вкрай поодинокі (Tuberculosis surveillance and monitoring in Europe, WHO. 2017.162p.)

Натомість в Україні існує небезпечна тенденція хаотичного скорочення лікувально-профілактичних протитуберкульозних закладів та спроба відсторонити медиків від надання спеціалізованої медичної допомоги, через заміну їх на представників соціальної служби. Безвідповідальне ставлення держави до створення безпечних та комфортних умов перебування пацієнтів як на стаціонарному, так і на амбулаторному етапі лікування, відсутність адекватного фінансування лікування та харчування хворих у протитуберкульозних лікувальних закладах навіть при впровадженні нових протитуберкульозних препаратів з високою вірогідністю призведе лише до формування ультрарезистентних форм туберкульозу, лікування від яких у світі ще не існує.

Державою досі не затверджена нова редакція Стандарту з інфекційного контролю за туберкульозом. Не розроблений національний план з інфекційного контролю. Відсутня система моніторингу й оцінки за ІК ТБ. Неналагоджений зворотній зв’язок з регіонами щодо наставництва з інфекційного контролю. А головне, відсутня координація за напрямком інфекційна безпека.

Ще у 2016 році завершила свою дію Загальнодержавна цільова соціальна програма протидії захворюванню на туберкульоз на 2012 -2016 роки.

Проведений Рахунковою палатою України аудит дійшов такого висновку:

«Міністерство охорони здоров’я України як державний замовник та відповідальний виконавець Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012–2016 роки, не забезпечило належного виконання заходів Програми та досягнення її запланованих результатів. Як наслідок, кошти державного бюджету, виділені на реалізацію Програми, використовувалися непродуктивно та неекономно».

Майже 82% заходів цієї Програми, дія якої закінчилася станом на 01.01.2017 року, реалізовано частково або не виконано взагалі. Проте, протягом п'яти років на виконання вищезазначеної Програми було спрямовано понад 3,2 млрд грн., з них 2,1 млрд грн. - бюджетні кошти і 1,1 млрд грн. - міжнародна допомога.

Більшість запланованих у Програмі показників у частині профілактики і лікування хворих на туберкульоз не досягнено. Не забезпечено у запланованих обсягах успішність лікування нових випадків легеневого і мультирезистентного туберкульозу.

Реалізація програми не дала очікуваних результатів. Зокрема, якщо до початку дії програми (у 2011 році) з тих, хто страждає на ВІЛ-інфекцію/СНІД, захворіло на туберкульоз 4787 осіб, то в 2016 році - вже 5622. За час дії Програми збільшилася кількість випадків захворювання на особливо небезпечну, високовартісну і тривалу в лікуванні форму туберкульозу - мультирезистентний туберкульоз. Якщо 2011 року виявлено 5513 випадків такого туберкульозу, то в 2016 році - 8709.

Стрімко (більше ніж удвічі) зріс рівень захворюваності серед працівників протитуберкульозних закладів. Якщо 2011 року налічувалося 110,7 випадків із розрахунку на 100 тис. відповідного населення, то 2015 року - 248,4, що свідчить про неефективність заходів із запобігання поширенню цієї недуги.

Планування МОЗ бюджетних асигнувань на закупівлю медикаментів для лікування туберкульозу і тестів, витратних матеріалів для його діагностики здійснено з порушенням бюджетного законодавства.

З 2015 року процеси, що проводило Міністерство охорони здоров`я, від підготовки закупівель необхідних ліків до їх постачання кінцевим споживачам розтягнулися майже на два роки. У підсумку лише наприкінці 2016 року закуплено в повному обсязі лікарські засоби, перелік яких затверджений Урядом ще у 2015 року.

Разом з тим, Міністерство не змогло організувати використання залишків ліків, які були придбані за бюджетні кошти і кошти міжнародної допомоги протягом попередніх років. Такі залишки тривалий час лежали на складах і стали непридатними через закінчення терміну їхнього використання. Як наслідок, було втрачено лікарських засобів на суму майже 5 млн. гривень.

Незважаючи на те, що термін дії Програми закінчився 31 грудня 2016 року, МОЗ не вжило відповідних заходів для своєчасного затвердження концепції і проекту нової загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз з 01.01.2017 року.

 

Щодо проекту Закону про  затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2018 – 2021 роки. (р. № 9467 КМУ)

 

  1. ГОЛОВНІ ПИТАННЯ
  • Запропонована Кабінетом Міністрів України до затвердження Верховною Радою України у 2019 році Загальнодержавна Програма України має фінансуватися із Державного бюджету України, починаючи із 2019 року.
  • Відповідно, і сама Програма має називатись як Програма 2019 – 2021 років.
  • Запропонована Програма ґрунтується на статистичних показниках захворюваності на туберкульоз 2016 року, тобто показниках трирічної давності, що є неприйнятним для такого документу.
  • Неможливо і недоцільно включення до цієї програми будь-яких пунктів та заходів, запланованих або виконаних у 2018 році.

Але, за інформацією, ряд із цих програм, задекларованих як виконані у 2018 році, навіть не розроблені.

Кабінет Міністрів має надати як додаток до проекту Загальнодержавної програми всі перераховані у Проекті розроблені плани і програми,  що наповнюють змістовним сенсом Загальнодержавну -  для ознайомлення і оцінки ефективності.

  • Має місце спотворення і фальсифікація статистичних даних, які лягають в основу фінансових і програмних розрахунків запропонованого проекту Загальнодержавної програми.

Так, у розділі «Мета програми» стверджується:

«За результатами виконання Загальнодержавної цільової соціальної програми захворюванню на туберкульоз на 2012 – 2016 роки рівень захворюваності на туберкульоз серед населення знизився на 9 відсотків».

Проте,  за результатами перевірки Рахунковою Палатою України (Рішення від 11. 04. 2017 року №9-1):

«майже 82 % заходів цієї програми, дія якої закінчилася станом на 01.01.2017 року, реалізовано частково або не виконані взагалі.

Всього на її виконання було спрямовано понад 3,2 млрд. грн, з них 2,1 – бюджетні кошти, і 1,1 млрд. грн – міжнародна допомога».

Тобто, чим більше вкладаємо коштів і менше виконуємо профінансовані плани, тим краще показники!?

За даними ВООЗ в Україні середній розрахунковий показник захворюваності дітей дорівнює 37,4 на 100 тис, або 2 500 дітей, тобто в 4,5 рази перевищує офіційний показник. В той час як в економічно благополучних країнах випадки ТБ у дітей вкрай поодинокі (Tuberkulosis surveillance and monitoring in Europe, WHO.2017.162 p.).

 

  1. Про безпрецедентну за всі роки епідемії туберкульозу в Україні недосконалість  і  недолугість програми в першу чергу свідчить зміст розділу «РІШУЧІ ПОЛІТИЧНІ ЗАХОДИ ТА СИСТЕМИ ПІДТРИМКИ (СИСТЕМНА ПІДТРИМКА ТА РЕФОРМА НАДАННЯ ПОСЛУГ)».

 

Яскравим підтвердженням  відсутності політичної волі для подолання епідемії туберкульозу в Україні вбачається відсутність:

  • Обов’язкового віднесення до категорії захищених статей Державного бюджету України, що стосуються Загальнодержавної програми.
  • Необхідності виконання обіцянки МОЗ України та Уряду залишати фінансові кошти, зекономлені від скорочення ліжкового фонду, в розпорядженні протитуберкульозних закладів, для забезпечення інфекційного контролю, проведення ремонтних робіт, підвищення окладів, вдосконалення лікувальної та лабораторної бази.

(Тому що в розділі «Мета програми» Міністерство декларує наступне: «Неефективне використання коштів для фінансування заходів з протидії туберкульозу, що витрачається на утримання існуючої мережі протитуберкульозних закладів з надмірною кількістю ліжок, що перебувають у незадовільному стані, без належного дотримання принципів інфекційного контролю…»).

 

  • Прийняття розгорнутої стратегії інфекційного контролю на виконання ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», що включає:
  • Затвердження нової редакції Стандарту з інфекційного контролю за туберкульозом.
  • Розроблення національного плану з інфекційного контролю.
  • Розроблення системи моніторингу й оцінки за Інфекційним контролем ТБ.
  • Налагодження зворотного зв’язку з регіонами щодо наставництва з інфекційного контролю.
  • Визначення головного координатора у країні за напрямком «інфекційна безпека».

  • Врахування включення у «підході, орієнтованому на пацієнта», що задекларований у Загальнодержавній програмі, обов’язкового забезпечення пацієнта  за кошти Державного бюджету або із інших джерел симптоматичними препаратами для захисту від невідворотних побічних реакцій з боку печінки, слуху, зору, нервової системи таке інше в результаті застосування апріорі токсичних протитуберкульозних препаратів.  Бо непереносимість побічних реакцій і є однією із основних причин відриву  хворих від лікування і, як наслідок,  поширення резервуару інфекції серед населення.
  • Врахування рекомендацій ВООЗ щодо протидії поєднаній патології туберкульоз – діабет, включаючи ведення обліку поєднаних патологій.
  • Врахування ретельного ведення Реєстру побічних реакцій при виявленні та супроводженні хворих на туберкульоз лікарями первинної ланки і у кожному протитуберкульозному закладі, та удосконалення  системи постійного моніторингу і звітності щодо побічних реакцій хворих на туберкульоз.
  • Забезпечення реформування державної політики у сфері протидії туберкульозу на основі багатовідомчого та багатосекторального підходу.

 

  • Забезпечення зниження захворюваності і смертності щодо дитячого туберкульозу, що включає:
  • Організацію системи ретельного скринінгу туберкульозу у всього  дитячого населення України.
  • Розробку і включення у Програму комплексу заходів щодо радикального зниження захворюваності дітей на туберкульоз.

  • Запровадження сталої системи виявлення, профілактики і лікування діючих воїнів АТО, тих, що звільнилися зі служби, а також внутрішніх переселенців.
  • Цей розділ мав би хоча б дотично привернути увагу до необхідності:
  • підвищення до 5 % від ВВП України на охорону здоров’я;
  • введення обов’язкового медичного страхування всього населення України;

 

  1. Вперше за історію складання Програм майже трирічна праця МОЗ представляє з себе не більше ніж декларацію про наміри.

Треба констатувати, що проект загальнодержавної програми, що пропонується, має, нажаль, багато в чому маніфестантний  та декларативний, (на кшталт «всебічне охоплення», «раціональне використання», «успішність зовнішнього контролю», «належний доступ»,  «всього комплексу послуг… у повному обсязі», «оптимізація … впливу програм» таке інше) а не конкретизований - у критеріях та індикаторах - характер.

Чи розуміє МОЗ взагалі, про що воно говорить? до такої редакції програми МОЗ України повинно надати:

  • Встановлені нормативним актом МОЗ України визначення терміну комплексне лікування, кількісні та якісні показники комплексності лікування і профілактики ТБ . Критерії та індикатори.
  • Встановлені нормативним актом МОЗ України визначення терміну «повнота обсягу доступу», кількісні та якісні показники повноти обсягу доступу до якісного лікування та всього комплексу послуг для всіх хворих на туберкульоз, включаючи його хіміорезистентні форми. Критерії та індикатори.
  • Встановлені нормативним актом МОЗ України визначення терміну змісту «підтримки пацієнтів», кількісні та якісні показники обсягу підтримки пацієнтів. Критерії та індикатори.
  • Встановлені нормативним актом МОЗ України визначення терміну всебічності охоплення, кількісні та якісні показники всебічності охоплення високоякісними безкоштовними послугами щодо профілактики, діагностики, лікування та соціального супроводу для загального населення та пацієнтів, хворих на туберкульоз, з дотриманням принципів соціальної справедливості.            Критерії та індикатори.
  • Встановлене нормативним актом МОЗ України визначення терміну високоякісності безкоштовних послуг, кількісні та якісні показники високоякісності безкоштовних послуг. Критерії та індикатори.
  • Встановлені нормативними актами МОЗ України і Мінсоцполітики України визначення терміну «дотримання принципів соціальної справедливості», кількісні та якісні показники      щодо дотримання принципів соціальної справедливості. Критерії та індикатори.
  • Встановлені нормативним актом МОЗ України визначення терміну «постійності епідеміологічного нагляду». Кількісні та якісні показники постійності епідеміологічного нагляду. Критерії та індикатори.
  • Розроблені МОЗ України визначення терміну «управління даними». Алгоритм управління даними, мета управління даними, критерії та індикатори управління даними – окремо по роках виконання програми.
  • Встановлені нормативним актом МОЗ України визначення терміну «раціональність використання», кількісні та якісні показники раціональності використання якісних ліків; Критерії та індикатори.
  • Встановлені нормативним актом МОЗ України визначення терміну «якісні ліки»; Критерії та індикатори.
  • Розроблений МОЗ України Алгоритм безперервного визначення  (перевірки) якості ліків, в тому числі у закордонних експертних лабораторіях. Критерії та індикатори.
  • Розроблені МОЗ України та Кабінетом Міністрів України Програми, Плани заходів інфекційного контролю, по роках, що включають кошти, які залишаються у протитуберкульозних закладах від скорочення ліжкового фонду. Критерії та індикатори.
  • Розроблені МОЗ України (Кабінетом Міністрів України) концепція, опис та алгоритм впровадження нових засобів для реалізації стратегій та проведення досліджень.
  • Розроблені МОЗ України Опис методики оптимізації впливу програм, технічне завдання.   Критерії  та індикатори оптимізації впливу.
  • Розроблені МОЗ України Концепція та розгорнута програма сприяння інноваціям.
  • Розроблений МОЗ України нормативний документ, який враховує у «підході, орієнтованому на пацієнта», що задекларований в Загальнодержавній програмі,  обов’язкове забезпечення пацієнта  за кошти Державного бюджету або із інших джерел симптоматичними препаратами для захисту від невідворотних побічних реакцій з боку печінки, слуху, зору, нервової системи таке інше в результаті застосування апріорі токсичних протитуберкульозних препаратів.  Бо непереносимість побічних реакцій і є однією із основних причин відриву  хворих від лікування і, як наслідок,  поширення резервуару інфекції серед населення.
  • Розроблений МОЗ України перелік симптоматичних препаратів для захисту від всіх відомих у практиці побічних реакцій в результаті застосування протитуберкульозних препаратів.
  • Розроблений МОЗ України документ, що регламентує ведення Реєстру побічних реакцій у кожному протитуберкульозному закладі.
  • Розроблений МОЗ України документ, що регламентує ведення Реєстру побічних реакцій при виявленні та супроводженні хворих на туберкульоз  лікарями первинної ланки.
  • Розроблений МОЗ України документ, що регламентує постійний моніторинг і звітність щодо побічних реакцій хворих на туберкульоз.
  • Розроблена МОЗ України методика розрахунку обсягу фінансування у причинно-наслідковому зв’язку із очікуваними конкретними показниками зниження захворюваності на туберкульоз і його резистентними формами – по роках виконання програми.
  • Розроблений та затверджений Кабінетом Міністрів України та МОЗ України у 2018 році механізм транскордонного контролю за туберкульозом.
  • Розроблена МОЗ України концепція, програма та методика (План заходів із диференційованим обсягом паліативного догляду) охоплення паліативним доглядом хворих, які відповідають встановленим критеріям.
  • Розроблені і встановлені МОЗ України критерії хворих на туберкульоз, які підпадають під діяльність із охоплення їх паліативним доглядом.
  • Кількість хворих на туберкульоз, які підпадають під діяльність із охоплення їх паліативним доглядом – по роках.
  • Розроблений МОЗ України та затверджений у 2018 році стратегічний план розвитку та управління кадровими ресурсами. Мета управління, методологія управління.
  • Затверджений (окремими відомствами, Кабінетом Міністрів України) міжвідомчий план спільних заходів щодо протидії туберкульозу для забезпечення рівного доступу та уніфікації підходів до надання медичної допомоги, який задекларований розробниками Програми як затверджений у 2018 році.
  • Документ МОЗ України, що аргументує причинно-наслідкову мотивацію розробників Загальнодержавної програми щодо доцільності і логічності декларування по усіх роках реалізації Програми 100% існування відділів моніторингу.
  • Розроблений МОЗ України план створення, підпорядкованість відділів моніторингу.
  • Затверджена МОЗ України номенклатура протитуберкульозних препаратів II ряду, в яку входять новітні препарати бедаквілін і деламанід.
  • Затверджений МОЗ України перелік лікувально – профілактичних закладів незалежно від підпорядкування, які займаються лікуванням та профілактикою туберкульозу.
  • Затверджена у 2018 році МОЗ України методика розрахунку потреби у протитуберкульозних препаратах відповідно до схем лікування.
  • Затверджений у 2018 році МОЗ України національний план з інфекційного контролю за туберкульозом.
  • Розроблена МОЗ України та затверджена уповноваженими органами державної, представницької та муніципальної влади розгорнута програма зміцнення матеріально-технічної бази протитуберкульозних закладів.
  • Розроблена МОЗ України Розроблена МОЗ України, узгоджена із міністерствами та відомствами, Кабінетом Міністрів України Розгорнута Програма по зниженню захворюваності серед працівників закладів охорони здоров’я, в першу чергу для профілактики захворювання серед працівників первинної ланки – сімейних лікарів, і забезпеченню співвідношення показника захворюваності на туберкульоз серед працівників закладів охорони здоров’я та показника захворюваності на туберкульоз серед населення у пропорції 1:1.
  • Розроблена МОЗ України Розроблена МОЗ України, узгоджена із міністерствами та відомствами, Кабінетом Міністрів України Розгорнута Програма по зниженню захворюваності серед працівників протитуберкульозних закладів і забезпеченню співвідношення показника захворюваності на туберкульоз серед працівників протитуберкульозних закладів та показника захворюваності на туберкульоз серед населення у пропорції 1:1.
  • Затверджений МОЗ України порядок систематичного скринінгу на туберкульоз, включаючи активне виявлення хворих на туберкульоз та/або спостереження за особами, які перебували у контакті з хворими на туберкульоз, в тому числі серед представників уразливих груп населення, який задекларований розробниками Програми як затверджений у 2018 році.
  • Розроблена Міністерством соціальної політики України і МОЗ України Концепція механізму  соціального захисту хворих на туберкульоз та розрахунок потреб.
  • Розроблена Міністерством соціальної політики України і МОЗ України Концепція механізму  соціального захисту надавачів послуг та розрахунок потреб. Критерії та індикатори.
  • Розроблені і затверджені МОЗ України алгоритми відкриття, розроблення і швидкого впровадження нових засобів.
  • Розроблені і затверджені МОЗ України алгоритми  здійснення втручань і стратегій.
  • Розроблена і затверджена МОЗ України у 2018 році платформа операційних досліджень.
  • Розроблені Кабінетом Міністрів України і МОЗ України критерії, показники, індикатори, методика проведення щорічного аналізу ефективності виконання проектів міжнародної технічної допомоги, що враховує співвідношення вкладених коштів і досягнуте зниження показників захворюваності і смертності.
  • Задекларований як розроблений МОЗ України у 2018 році механізм координації під час планування, виконання наукових (науково- технічних) досліджень на національному рівні.
  • Задекларований як розроблений МОЗ України у 2018 році механізм використання рекомендацій, отриманих в ході проведення наукових (науково-технічних) досліджень, на національному та регіональному рівні.
  • Встановлені нормативним актом МОЗ України визначення терміну успішності зовнішнього контролю, кількісні та якісні критерії та показники успішності зовнішнього контролю якості лабораторних досліджень Національної референс-лабораторії з мікробіологічної діагностики туберкульозу Міністерства охорони здоров’я України на базі супранаціональної референс-лабораторії.
  • Встановлені нормативним актом МОЗ України визначення терміну належного доступу, кількісні та якісні критерії та показники належного доступу до тестування на чутливість до ліків, зокрема шляхом використання швидких тестів.
  • Документ МОЗ України, що аргументує причинно-наслідкову мотивацію розробників Загальнодержавної програми щодо доцільності і логічності декларування відмови від госпіталізації 50% хворих з новими випадками туберкульозу, включаючи бактеріовиділювачів з активними формами туберкульозу.
  • Розгорнута програма заходів МОЗ України щодо убезпечення розширення резервуару інфекції серед загального населення внаслідок знаходження серед населення активних бактеріовиділювачів.

Як мінімум, без глосарія не обійтись.

«ВІДПОВІДНО ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про протидію захворюванню на туберкульоз Кабінет Міністрів України у сфері протидії захворюванню на туберкульоз розробляє та забезпечує виконання відповідних державних цільових програм, А ТАКОЖ  спрямовує та координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади».

А тепер КМУ перекладає відповідальність за якість безпрецедентно сирого документу на МОЗ, а МОЗ  -  на Верховну Раду України.

Верховна Рада України має повноваження вимагати:

  • Аналітичний звіт Кабінету Міністрів України та МОЗ України до Верховної Ради України за результатами виконання програми на 2012-2016 роки, з переліком досягнень, недоліків та рекомендацій для врахування у наступній програмі.

Нажаль, критичний і об’єктивний аналіз виконаний не Міністерством Охорони здоров’я і не Кабінетом Міністрів, а Рахунковою Палатою України (рішення РП від 11.04.2017 № 9-1).

  • Надати на затвердження Комітетом ВР з охорони здоров’я Розроблений МОЗ України в 2018 році Механізм оцінки ефективності Програми, включаючи оцінку економічної ефективності та результативності заходів.
  • Документ МОЗ України, в якому зазначено, за рахунок втілення конкретно яких заходів відбулося зниження захворюваності за 2012-2016 роки.
  • Вплив кожного конкретного заходу на зниження захворюваності на туберкульоз – у відсотках до загального задекларованого показника зниження захворюваності у  9% – прогнозований на початку втілення програми і у кінцевому результаті. Які конкретно заходи попередньої програми виявилися неефективними чи малоефективними.

 

 

Контактна інформація: sitchen@ukr.netsitchen194@gmail.com